УРБАНІСТИКА

Меню сайту

Форма входу

Стара форма входу

Категорії розділу

Мої статті [3]

Пошук

Наше опитування

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Головна » Статті » Мої статті

ВИЗНАЧЕННЯ СУЧАСНОГО МІСТА

УДК 711.424 Шкодовський Ю. М., Каменський В. І. Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури ВИЗНАЧЕННЯ СУЧАСНОГО МІСТА В статті аналізується проблема визначення феномену сучасного міста. На основі історичного аналізу доведено, що головним в визначенні міста є той факт, що відповідний тип населеного пункту завжди протиставлявся природному оточенню і в матеріальних архітектурних формах відтворював національні ідеали. В статье анализируется проблема определения феномена современного города. На основе исторического анализа доказано, что главным в определении города является тот факт, что определенный тип населенного пункта всегда противопоставляется природному окружению и в материальних формах выражает национальную идею. In article they analyzed problem definition phenomena of a contemporary town. It based on a historical analyze and ? that Світова криза індустріального суспільства боляче вдарила по середовищу міст. Так, міста страждають від перенаселення, браку чистого повітря, води, природної зелені, злочинності та т. п. Зростання розмірів та кількості міст, вибухоподібне зростання частки міського населення створює ситуацію при якій проблем міст стають проблемами існування всієї людської спільноти. Розуміння цих питань на загальному рівні як частини професійної філософії, на жаль не було притаманне професійній спільноті в останні десятиліття СРСР та УРСР. Водночас, відповідна робота активно проводиться в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури впродовж багатьох років на всіх факультетах, формуючи професійну еліту в усіх галузях урбаністики. В подальшому ця робота буде тільки посилюватися у відповідності зі зростанням ваги міст в народному господарстві нової Україні. Питаннями розв’язання проблеми визначення феномену міст займалося безліч дослідників серед яких (зважаючи на невеликий формат статті) треба назвати тих хто презентує окремі напрямки наукової роботи. Так, це дослідники К. Александер, М. Бевз, Ю. Білоконь, А. Гутнов, В. Глазичев, Н. Грезель, М. Дьомін, В. Єжов, М. Емері, Г. Лав¬рик, І. Лєжава, К. Лінч, В. Мироненко, В. Нікітін, В. Ніколаєнко, В. Нудельман, П. Ричков, І. Смоляр, В.Тимохін, Г.Фільваров, І. Фомін, Б.Черкес, О. Шило, З. Яргіна та ін. Складність феномену сучасного міста, відсутність однозначного визначення заважає прийняттю необхідних заходів порятунку міського середовища. Тому питання визначення міста актуальна в наш час. В різних регіонах світу, як і в різних країнах, на це питання дають різні відповіді. Так, в Японії - це населений пункт, що нараховує 30 тис. осіб, в Росії – 12 тис. осіб, а в Данії – 250 осіб. ООН використовує, окрім «національного», ще й кількісний критерій (понад 20 тисяч). В Україні вважається, що місто – це населений пункт, значний за розмірами, чисельністю та густотою населення, зайнятого переважно у неаграрних сферах діяльності. Населення міста повинно налічувати не менше ніж 10 тисяч осіб. Попри велику кількість формулювань, точного та вичерпного визначення міста ще не сформульовано. Цікаво висловилися Боже-Гарньйо та Шабо (1967 рік): «Ми не можемо визначити міський спосіб життя інакше, ніж протиставивши його сільському, тобто знаходимося на грані тавтології» [1,416] Загалом, головною ознакою для професіонала будь-якого міста є його планувальна структура. Призначенням планувальної системи будь-якого поселення є відокремлення суспільного простору від природного оточення. Це робиться в першу чергу для того, що б створити безпечне середовище, де буде панувати звичаєве право цього поселення. На цій громадській території знаходиться культовий центр, майдан, граються діти, знаходиться свійська птиця та т. п. Ця традиційна планувальна побудова поселень в тому чи іншому вигляді дожила до наших часів. Але, загалом, вся територія поселення жорстко не відділялася від природного середовища. Виникнення міст - результат «неолітичної революції» (V тис. до н.е.). Це явище супроводжувало так звану «землеробську революцію» - розповсюдження сільського господарства по тогочасній Ойкумені. Перші, відомі нам міста виникли майже водночас, в ІV-ІІІ тис. до н. е. в долинах річок Нилу, Інду, Гангу, Тигру та Євфрату, а також на півночі Китаю в лоні вищезгаданих «прирічкових цивілізацій». Початок сільськогосподарських робіт залежав від часу танення снігів далеко в горах та часу розливу річок. У такому суспільстві роль храмів та жерців, які слідкували за природними ритмами була визначальною, бо від їх вправності залежало саме існування спільноти іригаційних культур. Наслідуючи храми, навколо яких вони виникли міста жорстко відділялися кордонами від природного оточення, стверджуючи на своїй території освячений небом закон. Тобто, головною ідеєю створення міст було бажання відтворити небесний вищий лад на землі. Європейські міста, спочатку постали як укріплені населені місця – цитаделі для селян. Справа була в тім, що після падіння Римської Імперії в V ст. більша частина Європи впала в хаос. Через це селяни охоче йшли під протекторат духовних феодалів, тому що заступництво церкви давало містам великі привілеї в захисті життя та майна. Покарання за розбій чи крадіжку на території церкви було дуже суворим. Зважаючи на це, територія міста ставала священною та вилучалася із загального правового поля. Відповідно в сприятливих умовах почала розвивалася торгівля та самоврядування. Згодом, європейські міста вже отримали привілеї від Імператора Священної Римської імперії (Германія та Італія), та частково (у зменшеному вигляді) від королів Франції і Польщі, які вирішили використати їх у боротьбі з феодалами. В Україні ці привілеї відомі під виглядом Магдебурзького права (ХІІІ ст.). Таким чином, права європейських середньовічних міст були застережені церковними та світськими законами. Після жахіть Відродження (ХІV-ХVІ ст.), подальший розвиток європейського міста у відносно безпечних умовах абсолютистських держав вже відбувався у напрямку реалізації програмних положень західної християнської теології. Так, ще у V ст. з’являється книга Святого Августина «Про град Божий», де автор порівнює церкву з гнаним «градом» праведників, а світ з історією, осяяну вищою метою. Тобто, щоб досягнути граду праведників треба пройти трагічний шлях. Цій доктрині відповідає і планування традиційної західної церкви у вигляді латинського хреста в плані. Темний коридор нави закінчується осяяним світом вітражів пресбітерієм (вівтарем), де моляться найзаможніші члени громади. На відміну від християнського Сходу та навіть частково і католицизму у протестантизмі гроші зароблені законним шляхом є мірою Божої ласки. Також вважається необхідним дбати про земний світ, вдосконалюючи його та дбаючи про нього. Потяг до творця характерний для всього людства трансформувався у західному християнстві у абсолютизації ідеї шляху до мети. Ця ідея знайшла своє відображення в масштабних реконструкціях Риму в ХVІ ст., де метою проспектів були визначні християнські святині та стародавні єгипетські обеліски, Версаля та Парижу, чиї проспекти вже не мали видимого кінця, або закінчувалися пам’ятниками абсолютним монархам, чия влада була освячена церквою. Тобто, вертикальна, подібна піраміді ієрархічна будова стародавніх міст, з виразним вертикальним спрямуванням архітектури в небо, була замінена практичними та раціональними європейцями на лінійну схему, що передбачає безмежжя зростання земного граду – символу благовоління Господа за чесну працю. [2,352] Відомо, що розвиток капіталізму багато в чому був визначений основами протестантської етики, про деякі риси якої було сказано вище. Не дивно, що першими на шлях промислового розвитку стали Голландія та Британія в ХVІІ ст. відкривши дорогу мануфактурному виробництву. Водночас, впродовж ХІХ ст. повністю завершився тривалий стихійний процес утворення індустріальних бар'єрів на околицях. Разом з концентрацією виробництва також стихійно виросли райони нетрів, населені робочою та ремісничою біднотою. Результатом цього процесу стало різке погіршення санітарно-епідеміологічного стану міських поселень та погіршення соціального клімату. Вирішити проблеми індустріального міста перший намагався французький архітектор Тоні Гарніє в експериментальному проекті «Промислове місто» (1901 – 1904 рр.) В цьому проекті для праці, житла та відпочинку відведені були окремі території. Форма міста наближається до лінійної, пориваючи з традицією центричних планів Відродження. (Рис. 1) Згодом, з’явилися велика кількість планів перебудови європейських міст. Серед них сміливим новаторством вирізняються плани Лє Корбюзьє для Парижу та Лє Корбюзьє і К. Ладовського (1930 р.) для Москви. Архітектори сміливо пропонують замінити концентричну форму плану на лінійну з чітким функціональним зонуванням для обох міст. Принцип чіткого функціонального зонування індустріальних міст та їх лінійний план, що робило місто схожим на конвейєр був теоретично обґрунтований в «Афінській хартії» - книзі Лє Корбюзьє (1933 р.) який як і більшість архітекторів того часу вважав, що ідеальна структура міста нової індустріальної цивілізації, повинна наслідувати побудову машини. Згодом, впродовж ХХ ст. принципи закладені архітекторами увійшли в містобудівне законодавство усього світу. Тобто, законодавчо був закріплений статус міста як виразника ідеалів вже індустріального суспільства. Таким чином, автори на основі проведеного аналізу роблять висновок, що місто – це порівняно великий населений пункт, архітектурно-просторова структура якого, змінюючись в часі, відображає загальновизнані ідеали суспільства. Література 1. Салій І. Українські міста: питання власності та муніципального управління: Навчальний посібник. – Київ: ЕксОб, 2001. – 416 с. 2. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. –Київ: Либідь, 2001. – 352 с.
1 2 3 4 5 Категорія: Мої статті \| Додав: VK (03.11.2010)
Переглядів: 1657 \| Коментарі: 1 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]